Вже два роки пройшло з часу перших записів. Вже було багато мандрів та всі вони крутилися кругом двох моїх найулюбленіших речей: гір і моря. Цього року Говерлу підкоряли у червні і на схилі проти Прута ще лежав сніг. За ці роки скільки начиталась про Горгани та Чорногори, що здавалось, сама там побувала, але ж ні - кожен раз як перший. І нічим не можна замінити той кайф, коли з останніх сил ледве переставляєш ноги до тієї недосяжної вершини, а потім - раз, і ти на вершечку і вже немає куди дертися. Цілий рік проблем, роботи, стресів, брудного задимленого міста зникає за два дні цілющого ковтка гір. Я в гори починаю хотіти, коли ще тільки сідаю на поїзд у Франківську по дорозі додому.
Море цього року теж було незвичайне: напрочуд чисте, тепле і з дельфінами. Люблю запах морських хвиль, смак солоних бризок, теплий після спекотного дня пісок і захід сонця.
Тепер, коли пишу ці рядки, навулиці +5 і дощ шумить за вікном. Я точно знаю навіщо буду напружено працювати ще 7 місяців. Мене чекають Горгани, озеро Несамовите і гірський Крим. Чуєте, я до вас дійду!
